Вибір датчика залежить від діапазону частот розряду, шумового середовища та того, чи можна відкрити машину.

HFCT (високочастотний трансформатор струму):Затискач з розділеним сердечником навколо з’єднання нейтралі з землею або проводу заземлення фази, зазвичай смуга пропускання 3–30 МГц. Це найшвидший датчик для модернізації, і він не потребує відключення, крім доступу до клемної коробки. Він повинен охоплювати лише один провідник, а також вловлюватиме розряди від підведеного кабелю та розподільного пристрою, тому його найкраще використовувати з розділенням у часовій області.
Щільні муфти статора:Широкосмугові антени біжучої хвилі вклеєні в паз під клином, на поверхні намотування. Вони дають найвище відношення сигнал/шум серед будь-яких датчиків двигуна та можуть відрізняти розряди всередині щілини від розрядів у торцевій обмотці, оскільки шлях розповсюдження відрізняється. Їх обмеженням є встановлення: вони повинні бути встановлені під час перемотування або значного відключення, а встановлена кількість визначає точність місцезнаходження.
Ємнісні муфти:Епоксидно-слюдяні або керамічні муфти від 80 пФ до 1 нФ на фазових клемах, які використовуються з вимірювальним опором 50 Ом. Це стандартна конфігурація для каліброваних вимірювань в автономному режимі та для еталонного значення з фазовим розділенням.
Додаткові методи:Акустичні (п’єзоелектричні) датчики та нюхання озону підтверджують, що електричний сигнал є справжнім внутрішнім розрядом, а не кондуктивними перешкодами
