Яка різниця між частковим тестом на розряд та тестом на хипот?
І тест на частковий розряд, і тест на хипот є важливими методами для перевірки ізоляції енергетичного обладнання. Однак існують суттєві відмінності в їхніх цілях виявлення, технічних принципах та сценаріях застосування. Тест на хипот фокусується на перевірці загальної здатності протистояти ізоляції шляхом застосування високої напруги, тоді як тест ПД використовується для придушення часткового розряду обладнання під час тесту для точного виявлення потенційних дефектів тестового об'єкта.
Тест на хипот: Цей тест в основному вивчає загальну міцність основної ізоляції обладнання. Застосовуючи випробувальну напругу вище, ніж номінальна робоча напруга (як правило, триває протягом 1 - 5 хвилин), вона визначає, чи була розбита ізоляція чи важка витоки. Основна мета - перевірити "опір пошкодженню" ізоляції. Застосовуючи високу напругу через тестовий трансформатор частоти потужності або серію резонансну систему та використовуючи здатність до толерантності матеріалу із сильним електричним полем для визначення його кваліфікації.
Частковий тест розряду: На основі випробування на витримку напруги фокус зосереджено на виявленні часткових сигналів розряду тестового об'єкта під високою напругою. У той же час потрібно, щоб часткова розрядка сама тестова пристроя була надзвичайно низькою (без характеристик розряду), щоб уникнути втручання в справжні часткові сигнали розряду тестового об'єкта. Основна мета - виявити "мікроскопічні дефекти" всередині ізоляції (наприклад, дефекти виробництва, пошкодження старіння тощо). Використовуючи спеціальні ізоляційні матеріали та оптимізуючи конструкцію електричного поля, часткова кількість розряду самого випробувального пристрою надзвичайно низька (зазвичай <5 ПК), забезпечуючи точність часткових сигналів розряду тестових об'єктів.